Ответ: Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею ПО (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6-у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, судам слід відмовляти у задоволенні позову.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Ответ: Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 10^-VI " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі,положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону
від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів апеляційного та місцевих судів для врахування при здійсненні правосуддя.

Заступник Голови суду О. Панченко

Ответ: Примечание: Постановлением от 15.09.2009 года Верховный Суд Украины признал правильным выводы судов первой, апелляционной и кассационной инстанции о незаконности отказа Управления Пенсионного Фонда Украины в начислении "детям войны" 30 % надбавки от минимальной пенсии по возрасту.

П О С Т А Н О В А
Іменем України

15 вересня 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі — Управління, ПФУ відповідно) справу за позовом Кисельової Л.Н. до Управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

Ответ: встановила:

У вересні 2007 р. Кисельова Л.Н. звернулася до суду з позовом до Управління, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом від 18 листопада 2004 р. № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі — Закон № 2195-IV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2007 р. до моменту звернення до суду та зобов’язати Управління здійснити перерахування такої доплати і забезпечити виплату заборгованості.

Заводський районний суд м. Миколаєва постановою від 14 листопада 2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 р., позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 8 квітня 2009 р. касаційну скаргу Управління задовольнив частково — скасував судові рішення в частині задоволення позовних вимог за період з 1 січня до 7 липня 2007 р., в решті касаційну скаргу залишив без задоволення, а судові рішення —без змін.

У скарзі до Верховного Суду України Управління, пославшись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просило скасувати рішення судів усіх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд. На підтвердження зазначеного скаржник навів постанову Верховного Суду України від 11 листопада 2008 р.

Заслухавши представників Управління та ПФУ і перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та запереченні на неї, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що Кисельова Л.Н. отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі — Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ответ: Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суди правомірно виходили з того, що Управління як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з такими висновками судів погодилася.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.
Керуючись статтями 241—244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Відмовити Управлінню у задоволенні скарги.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2007 р., ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 р. та постанову Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2009 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

Ответ: ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання неправомірною бездіяльність суб’єкта владних щодо не нарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.
.

Я, __________________, 02 вересня 2006 року народила доньку, - ПІБ, на доказ чого надаю копію свідоцтва про народження, виданого _________ відділом РАЦС (додаток 4).

З 30.10.2006 року по 02.09.2009 року я перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На доказ викладеного надаю копію наказу за № 202-В від 30 жовтня 2006 року (дивится додаток 4).

Я є особою, яка застрахована в системі загальнообов’язкового соціального страхування, оскільки працюю (див. додаток 4).

За період моєї відпустки я отримувала допомогу по догляду за дитиною у розмірі 129,03 гривень, а у 2009 році 130,64 грн. щомісяця, як це передбачено постановою КМУ від 11.01.2007 року № 13 „Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми” , з урахуванням положень Закону України „Про державний бюджет” на відповідний рік, вважаю, що призначений розмір допомоги незаконний.

Так, за період з 2007 по 2010 роки, за час своєї відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я отримала: ________________ грн. (згідно з довідки, додаток 7).

Проте, відповідно ж до ч.2 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», також встановлювала, що «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Зважаючи на те, що в період з липня 2007 року по травень 2010 року відповідач продовжував нараховувати мені допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що передбачений постановою КМУ від 11.01.2007 року № 13 „Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми”, а не відповідно до статті 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» я недоотримала кошти. Та у зв’язку з цим, у квітні 2010 року, я звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (відповідача) з проханням про перерахування та сплати мені заборгованості по допомозі по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 09.07.2007 року та по 01.05.2010 року.

Але мені відмовили у перерахуванні допомоги (див. додаток 6), вказавши, що дійсно норми вищевказаних законів були визнані неконституційними, але у бюджетах кошти, у зв'язку з прийнятими рішеннями Конституційного Суду України не закладені та що до теперішнього часу державними органами України не прийняті урядові рішення та відповідні розпорядчі документи щодо впровадження в дію цього рішення і не визначений порядок та механізм перерахунків сум допомоги і на думку відповідача воно правомірно призначає та виплачує допомогу у відповідності до постанови КМУ від 11.01.2007 року № 13 „Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми”.

Ответ: З цими твердженнями не можливо погодитися, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)».

А як вказано у п. 3 резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України, «положення частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), - закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік:

- абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; тобто було скасована норма закону про зупинення дії статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і тепер при призначенні та виплати допомоги повинна була застосовуватися ст. 43 вказаного закону, у якій розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлювався відповідним Фондом, але не менше прожиткового мінімуму на дитину, віком до 6 років.

- пункту 14 статті 71 (в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
Також п.5 резолютивної частини вказаного Рішення, було зазначено, що «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними».

Ответ: З твердженням відповідача щодо того, що після рішень Конституційного Суду України жодних розпорядчих документів не прийнято та не внесені зміни до відповідних законодавчих актів, неможливо погодитися, оскільки відповідно до Конституції України, ЗУ «Про Конституційний Суд України», та згідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), втрата чинності окремих положень Закону в цьому разі безпосередньо пов'язана з ухваленням Рішення Конституційного Суду України, а не з прийняттям правового акта на його підтвердження чи виконання.

Як вказано у мотивувальній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України «системне тлумачення зазначених вище нормативних положень у контексті Конституції України свідчить, що рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними.

Загалом, на рівні Законів України, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлювався ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми » для осіб, що не застраховані в системі загальнообов’язкового страхування та ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка стосується осіб, які застраховані в системі загальнообов’язкового соціального страхування (тобто працюючі).

2007 рік.

Частиною 1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», встановлювала, що «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років». Дія частини 1 цієї статті зупинялася на 2006 рік та на 2007 рік. А ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, взагалі були внесені зміни, відповідно до яких «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним
сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень». Проте, зупинення частини першої ст.. 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), також встановлення розміру допомоги у сумі 130 грн., визнано неконституційним, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.

Стаття ж 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», також встановлювала, що «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Дія цієї статті була зупинена на 2006 рік та на 2007 рік, але зупинення дії статті 43 на 2007 рік, передбачене п. 7 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», визнанано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.

Таким чином розмір допомоги, що не застрахованим особам, що застрахованим, у системі загальнообов’язкового соціального страхування повинен бути не нижче прожиткового мінімуму або прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.

2008 рік.

Проте, ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», знову розмір допомоги зменшив ніжче прожиткового мінімуму ( до 130,64 грн.), та цим Законом були внесені зміни до ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Ответ: Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» був закріплений у ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» розмір допомоги у сумі 130,64 грн., а статті 41,43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», які встановлювали, що розмір допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, має бути не менш ніж прожитковий мінімум, були скасовані.

Але знову ж таки Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, № 10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), виключення черги статей та статті 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», було визнано неконституційним і ця стаття діє по теперішній час. У цьому ж рішенні КСУ від 22 травня 2008 року було вказано у п.7.1, що «Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України). Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень».
А п.6, закріплено, що «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними».

2009 рік.

Як вже було вказано, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» N 107-VI від 28.12.2007 року, розділом ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», п.23 у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 2001 р., N 20, п.п.7 - частина перша статті 15 була змінена та викладена в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні
шість місяців, але не менше 130 гривень".

Ці зміни, діяли тільки у 2008 році, оскільки відповідно до Розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», вказано, що Розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, у 2009 році ця редакція ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» втратила чинність і, у 2009 році діє попередня редакція ч.1 статті 15, а саме: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».

Наряду з цим, продовжує діяти і стаття 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом», яка повинна застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки я є особою, яка застрахована в системі загальнообов’язкового соціального страхування, сплачує щомісяця відповідний збір.

Ответ: Таким чином, і у 2009-2010 році управління праці та соціального захисту населення продовжує неправомірно виплачувати мені допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн.

Цей розмір набагато менший, аніж передбачений законодавством України та не відповідає ні тому розміру, який закріплений у ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ні що встановлений ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Також, хочу звернути увагу суду на те, що згідно ст. 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

Таким чином, посилання відповідача на те, що Кабінетом Міністрів встановлюється розмір допомоги, але не менше 130 грн. не законно брати до уваги, оскільки такий розмір значно звужує право на отримання допомоги, яка передбачена ст. 43 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ” і тому як підзаконний акт не може застосовуватись до цих правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу.

Згідно із статтею 5 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Враховуючи таке, вважаю, що відповідачем за даним позовом є Управління праці та соціального захисту населення Бердянського міськвиконкому.

У відповідності до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 6 грудня 2006 року № 453 „Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення” повноваження щодо нарахування, виплати та призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були передані відповідним управлінням праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 2. Типового положення про управління праці та соціального захисту, затв. Постановою Кабінету Мнінстрів від 30 травня 2007 року «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації», управління праці та соціального захисту населення, у т.ч. управління праці та соціального захисту населення Бердянського міського виконавчого комітету, «у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, актами відповідного органу місцевого самоврядування, а також положенням про управляння».

Ответ: Відповідно до п.2,3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затв. Постановою КМ України від 04.03.2002 року № 256 – фінансування виплат допомоги, по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік.
А перерахування цих дотацій розпорядниками коштів місцевих бюджетів, можливо здійснити відповідно до вимог Порядку перерахування дотацій вирівнювання та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами, затв. Постоновою КМ України від 11.04.2002 рік № 490.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 8, 22, 46, 48 Конституції України, Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, ст. 5,15, Закону України «Про державну допомогу сім`ям», Рішеннями Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), та від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, № 10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), ст. 17 ч.1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 3, п.2 ч.1 ст. 15, ст.118, ст.119 ЦПК України

ПРОШУ:

1.Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення ________________ виконавчого комітету щодо не нарахування мені щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.

3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення __________ виконавчого комітету перерахувати та сплатити мені, - (ПІБ повністю) недоплачену суму допомоги у розмірі не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, з урахуванням виплаченої допомоги за період з 09.07.2007 року по 01.05.2010 року.

4. Відшкодувати понесені витрати на оплату судового збору.

Додатки:
1. квитанція про оплату судового збору та її копія;
2. квитанція про сплату ІТЗ та її копія;
3. копії даної позовної заяви для направлення відповідачу (1 примірник);
4. копія свідоцтва про народження (2 примірники);
5. копія наказу від 30 жовтня 2006 року № 202-В (2 примірники);
6. копія листа Управління праці та соціального захисту населення __________ міськвиконкому за № 6725 від 28 вересня 2009 року (2 примірники);
7. копія довідки про отриману допомогу (2 примірники);

„29” березня 2010 року _________________ (підпис, ПІБ)

Ответ: претендувати працівниця на статус одинокої матері-НЕ МОЖЕ.
1.у графі батько не стоїть прочерк
2.вийшла заміж

Ответ: Вам необходимо предоставить документы для ознакомления,после чего, можно сделать правильное оформление документов.

Ответ: Погодные условия нынешней зимы привели к небывалому росту ДТП. В отдельные дни нового года случалось более 500 происшествий в день. И это только те, которые зафиксированы сотрудниками ГАИ. Количество же пострадавших от непогоды автолюбителей, которые по различным причинам не стали фиксировать свои происшествия, по различным оценкам, колеблется от 500 до 1500 в день. В таких условиях большинство задается логичным вопросом: а кто же виноват?

Юристы утверждают: дорожные службы, которые своевременно не среагировали на изменение погодных условий. Сотрудники ГАИ в частных беседах объясняют, что в любом случае виноваты водители. Ведь в правилах дорожного движения сказано, что водитель обязан быть внимательным, следить за дорожной обстановкой и соответственно реагировать на ее изменение.

И коммунальные предприятия отвечают за аварию только в том случае, если будет доказано, что водитель не имел возможности оценить состояние дороги и поэтому не мог избежать ДТП. Более того, сотрудники ГАИ уверены, что подать иск в суд можно только в случае, если инспектор принял решение, что вины водителя нет, а виноват собственник дорожной сети. О чем обычно и сообщается водителю авто.

Юристы же придерживаются другого мнения. «Разговоры о том, что водитель во всем виноват, — не более чем блеф. Как водитель может оценить, к примеру, что под слоем снега яма? В конце концов, каждый владелец авто платит сбор, который должен идти на поддержание дорог в надлежащем состоянии», — объяснила «k:» юрист Маргарита Нарапович. Действительно, в Украине содержание межобластных трасс и автомагистралей возложено на «Укравтодор», а объектов, которые относятся к коммунальной собственности, городских дорог и улиц — на соответствующие коммунальные дорожно-эксплуатационные организации. Согласно закону, они обязаны контролировать и своевременно принимать меры для поддержания всех элементов дороги в соответствии с техническими нормами и стандартами безопасности движения.

И именно за дорожно-эксплуатационными организациями закреплена обязанность возмещать ущерб собственникам транспортных средств, если дорожно-транспортное происшествие произошло по причине неудовлетворительного содержания дорог или улиц.

На основании именно этих положений владелец авто, попавшего в ДПТ по причине плохой дороги, может обратиться в суд и потребовать возмещения ущерба. При правильно составленной доказательной базе выиграть суд проблемы не составит, уверен старший партнер юридической фирмы «Ильяшев и Партнеры» Роман Марченко. «По своему опыту могу сказать, если доказательства очевидны и надлежащим образом зафиксированы, суд с большой вероятностью примет решение в пользу истца (автовладельца)».

Другой вопрос, сколько на это уйдет времени. Юристы признают, что подобные дела могут тянуться годами и закончиться не в пользу пострадавшего. По статистике, в Украине из ста процентов судебных дел, связанных с возмещением ущерба машине из-за некачественного дорожного покрытия, водители выигрывают около трех процентов. Да и из выигравших далеко не все сумели согласно решению суда получить компенсацию ущерба.

Комментарий Константина Воловика, юриста, заместителя председателя Ассоциации защиты прав автомобилистов:

Главной задачей водителя, попавшего в подобную ситуацию, является формирование полной и объективной доказательной базы. Необходимо зафиксировать каждую деталь, ни в коем случае не перемещать автомобиль, его части или элементы, проследить за тем, чтобы прибывшие сотрудники ДПС составили как можно более полную схему места ДТП, зафиксировали все дефекты дорожного покрытия, их размещение и размеры.